Першу свою роботу,вишиту хрестиком картину, Ніна Іванівна створила ще у 12 років. Весь час малювала,та вишивала,пробуючи та вивчаючи різні техніки вишивки. Але після закінчення школи поступила навчатися, освоюючи спеціальність бухгалтера - економіста та все життя пропрацювала фінансистом,а приходячи додому продовжувала займатися улюбленою справою – вишиванням. Багато малювала ,експериментувала з нитками,тканинами,техніками. І тільки,після виходу на пенсію,повністю присвятила себе улюбленій справі.

Зараз у Ніни Іванівни вже великий доробок, більше 140 картин, 55 дипломів, похвальних грамот, подяк, премій, прийняття участі у виставках та безліч персональних виставок в різних музеях країни,її роботи знаходяться у приватних колекціях представників різних країн світу.

У «Хаті на Пріорці»,філіалі київського музею Шевченка, зараз проходить виставка майстрині під назвою  «Шевкенкіана в вишитих полотнах», яка буде діяти до  вересня 2012р. Пані Ніна представила  глядачам свої авторські роботи – вишивані картини.

Техніка виконаних майстринею  робіт досить не звична. Ніна Іванівна вишиває свої картині шовковими нитками використовує стібки: петля в прикріп,французький вузлик,рококо та інші,які використовують при вишівці узорів гладдю. Техніка вишивки гладдю не така розповсюдження на Україні,як вишивка хрестиком. Але майстриня, опанувавши майже сотню технік вишивання, зупинилась саме на вишивці  гладдю. Далися в знаки багаторічні експерименти з нитками,техніками вишивання та тканинами, любов до малювання, бажання створити щось своє,особисте та ,звичайно, сприйняття прекрасного десь  «на генетичному рівні».

Майстриня створює свою,авторську техніку. Суть техніки у наступному: полотно натягують на раму, у такий спосіб, як натягають  художники холости на підрамник, при роботі з масляними фарбами. Після того, майстриня, неначе художник, який спочатку грунтує полотно, створює основу для своєї роботи – вишиває фон, таку собі своєрідну підкладку для майбутньої роботи. А вже потім,як художник,окремими мазками пензля завершує роботу так і Ніна Іванівна  стіжками, голкою з шовковими нитками, створює свої вишивані полотна. Іноді, для більшої виразності, пані Ніна використовує  традиційне муліне, бавовняні та шерстяні нитки, люрекс,акрил, бісер,металізовані нитки та нитки з різними текстурами.

І ще одна особливість робіт вишивальниці – вона ніколи ,попередньо, не створює ескізи для своїх робіт. Спочатку  задум чергової картини зароджується на рівні ідеї та відчуття, а потім, зразу переноситься на картину.

Цю техніку іноді називають  «живою голкою», «вишитої картини», «художньої вишивки», « вишивка з ефектом  3D». Така техніка в Україні не визнана, а спеціалісти в області вишивального мистецтва навіть не вважають таку техніку українською.

Давайте розберемося. Звичайно,всі знають, вишивка шовком – це традиційна китайська вишивка, яка сягає початку нашої ери. Для України в ті часи шовкові нитки були не доступні,тому їх не використовували при вишиванні. Та і вишивка гладдю не була така розповсюджена в широких колах, нею, як правило, користувалась міська знать. Але зараз на Україні вишивають і гладдю, і шовком. Те, що майстриня використовує різні нитки при вишиванні робіт - ну давайте назвемо це «мішана техніка».  А може в тому і є феномен майстрині,що використавши надбання всього світового досвіду,вивчивши різні техніки вишивання та матеріали  вона, українка, створила новий вид української вишивки, яка ще незнана у світі. І яка різниця ,як буде названа ця нова техніка вишивання. Адже в мистецтві нема нічого такого, щоб не мало,не зазнало свого розвитку. Це природно, що з»являються нові техніки в мистецтві, використовуються нові матеріали, створюються нові напрямки -  в природі все розвивається. Просто до всього нового треба звикнути,а для цього потрібен час.

Я прохожу невеличкими залами «Хати на Пріорці», де розміщені,серед експонатів філіалу музею Т.Г.Шевченка, дивовижні роботи Ніни Іванівни Гончарук. Ось нещасна Катерина ,а от чудові  незрівнянні схили  Дніпра, Андрієвська церква і велика кількість чудових українських краєвидів з похилими хатинками, мальвами та соняхами -  і все це роботи майстрині, які так органічно вписуються у інтер»єр музею, у епоху, яку відтворює музей, у нашу українську сутність. Дивлячись на всю цю красу та неповторність  картин майстрині так і хочеться сказати,ні кричати -  це наша,українська, вишивка. Визнана не визнана, яке це має значення. Ця техніка створена самобутністю майстрині,народжена у любові до мистецтва, до України, вистраждана цілим життям сумнівів,пошуків і праці ,на півсвідомому ,інтуїтивному , генетичному рівні пані Ніни.

Той,хто відвідає цю виставку вже ніколи не зможе сказати,що авторська техніка Ніни Іванівни Гончарук не українська.  Вона наша,українська,бо створена на нашій землі і славним представником українського народу,нащадком давнього і славетного українського роду.

Для тих,хто не зможе відвідати виставку ми пропонуємо наш фоторепортаж, дивлячись який, ви повинні  розуміти,що жодна фотографія не здатна передати,красу вишиваних робіт,ту глибину,яку ім. надає шовкова нитка і той об»єм, який створює фактура ниток та майстерність їх автора.