Про те, як одягався Тарас Шевченко довідуємося зі спогадів його сучасників, що описують зовнішність поета в різні періоди його життя, за його автопортретами, акварелями, на яких він зображав себе в жанрових композиціях ( таких самозображень маємо біля двадцяти) та фотознімками, які дійшли до нас.

Відомо, що Тарас Шевченко, на відміну від багатьох знаменитих людей, не був ґурманом. Це й зрозуміло. Яке гастрономічне різноманіття міг бачити хлопчик з багатодітної кріпацької сім”ї, де часом не вистачало і хліба. Тим більше, що він в 9 років залишився сиротою, і вже з того часу  навіть родинні таїнства спільного сімейного обіду (чи то щоденного, чи то святкового) стали лише спогадом. Маленького Тараса голод заставляв (як і багатьох хлопчиків-сиріт) зазіхати (або просто красти) на чужу курку або маленьке порося, яких він потім сам готував у печері за селом (А.Козачковский “Из воспоминаний  о Т.Г.Шевченке”.

Ім'я  Григорія  Честахівського,  друга Тараса Шевченка, того , що провів його в останню дорогу на Україну і  поховав на Чернечій горі, досить відоме шевченкознавцям, тим, хто докладно знає біографію поета та історію його перепоховання і кожному, хто хоч раз побував у Канівському музеї-заповіднику. У експозиції Національного музею Тараса Шевченка  також експонуються світлини, на яких бачимо  Шевченка  з Честахівським, вони сфотографувались разом у 1858 році.  Він був молодший лиш на 6 років, але виглядає на знімках ще молодшим, на той час йому було 38 років.

„Симпатична особистість Івана Максимовича

притягувала до нього кожного, хто мав

нагоду пізнати його ближче, а пізнавши

не можна було не полюбити його”

(Михайло Чалий)

Черкащина -  шевченків край. Славетне місто Корсунь... Центральний автовокзал, затишний парк на місті колишнього цвинтаря. Каштановою алеєю прямуємо до єдиної могили, що залишилася тут... Кладемо скромний букет й дві цукерки на гранітну плиту з написом “Іван Максимович Сошенко. 1807-1876.”  Тут пішов з життя цей український художник, педагог,  побратим Тараса Шевченка.