| 
Неділя, 06 травня 2012

"Співуча кераміка".

Оцініть матеріал!
(2 голосів)

У Києві,  в Центрі Української Культури ти Мистецтва з 27.04 по 19.05 проходила виставка колекції керамічних інструментів під назвою «Музика землі». Назва виставки не випадкова,адже на суд громадськості молоді майстри з Полтавщини представили, власноруч виконані із глини, музичні інструменти народів світу.

Автор та натхненник колекції керамічних інструментів, Юрі Мирко та його товариші, розповіли нам про особливості створення керамічних інструментів, їх історію та поділився особистими планами на майбутнє.

Виявляється створення керамічних інструментів дуже складний процес, пов»заний з підбором та використання особливостей глини при створенні певного звучання керамічного інструменту. Майстри,при створенні керамічних інструментів використовують сіру,червону та білу глини. Кожна з них виконує певну функцію:

Червона глина – надає інструменту дивного звучання;

Сіра глина – потрібна для формування форми інструменту,бо в роботі,значно краща та придатніша ніж червона глина;

Біла глина – це глина для декорування інструментів,бо не має такої «співучості»,як червона глина,та не така придатна,для роботи,як сіра.

Ідея створення керамічних музичних інструментів не нова. Так наприклад у культуру Європи такий дивовижний інструмент, як Окарина , увійшов в XIX столітті. В Італії та Австрії щороку проводять триденні Ocarina Festival. А в 2008 році такий фестиваль відбувся і в США. Хлопці з Полтавщини створили такий інструмен,та чудово грають на ньому. Окарину - духовий музичний інструмент, свого роду глиняну Свисткову флейту. У перекладі з італійської мови «ocarina» означає «гусеня». Отримала таку назву, тому що найпоширеніша форма інструмента нагадує голову гусака. Окарина виглядає по-різному, найчастіше має сферичну форму, в якій є отвори для пальців.

Створенний нашими українськими керамістами африканський глиняний барабан-горщик,який має назву Уду і походить з племені Ігбо та Хауса в Нігерії (udu - одночасно 'сосуд' та 'мир' на мові Ігбо) має дивне звучання.. Глибокі звуки, які видає уду, багатьом здавались "голосами предків" і спочатку його використовували в релігійних і культурних церемоніях. При ударі по отвору видає глибокий низький звук,по поверхності дзвінкий керамічний звук.

Чудово відтворенний музичний духовий інструмент австралійських аборигенів Діджеріду (didgeridoo, має оригінальну назву “yidaki”) став хобі для багатьох «шаманячих» людей в усьому світі приблизно в 80-і роки. Діджеріду вважається трансовим музичним інструментом, гра на якому переносить музиканта в світ духів, містики .В даний час техніці гри на цьому стародавньому інструменті можна навчитися всім бажаючим в спеціальних духовних центрах чи школах. Інформацію про уроки, а також опис діджеріду і техніки гри можна знайти в достатку в Інтернеті.

Дивовижні звуки відтворюю виконаний Юріїм Мирко та його товаришами найдавніший китайський духовий музичний інструмент типу окарина який має назву Сюнь або Сюань. Історія сюня налічує більше 7000 років. Одна з легенд говорить, що сюнь був зроблений із глини легендарним Бао Синь Гуном, або Фусі першим із предків-чоловіків в китайській міфології. Згідно з іншою легендою, сюнь походить від стародавньої метальної мисливської зброї. Далекі предки, полюючи на диких тварин, часто використовували прикріплений до мотузки камінь або грудку глини. Деякі такі грудки були порожніми і в польоті до мети видавали безліч свистячих звуків. Людям це подобалося, і згодом вони стали спеціально дути в порожнисті шматки глини і видовбані камені.

Під час археологічних розкопок в 1977р. в повіті Хемуду, провінції Чжецзян, був знайдений сюнь, вік якого, згідно радіовуглецевому аналізу, становить більше 7000 років. Даний сюнь має форму кулі і всього один пальцевий отвір. Інструменти з великим числом отворів, від 1 до 5, були знайдені біля села Баньбо, провінції Шеньсі, вік яких близько 5000 років. Також були знайдені сюні різних форм, наприклад, куля, груша, яйце або риба, в основному з пласкою основою.

Конструкція сюнь прийшла до стандарту за часів династії Шан-Інь (1766-1122 рр.. до н.е.), сюнь прийняв грушовидну форму з 5-ю пальцевими отворами.

Пізніший сюнь, династії Цин (1644-1911 рр..), з палацового оркестру імператора Цянь Луна (1736-1795 рр..), має яйцевидну форму і 6 пальцевих отворів. Його висота 73 мм, а діаметр в широкій частині ("животі") 70 мм. У кінці 30-х років ХХ століття Цао Чжен відтворив древній глиняний сюнь з 6-ю пальцевими отворами. Трохи пізніше професор Тяньцзіньської консерваторії Чень Чжун створив нову версію Сюня з 8 пальцевими отворами. Новий інструмент зберіг традиційну форму і звук, при цьому збільшилися його діапазон і сила звуку. Учень професора Чень Чжуна, музикант ансамблю пісні і танцю провінції Хубей, Чжао Ляншань, розробив сюнь з 9-ю пальцевими отворами, який став найпопулярнішим у публічних виступах.

Дуже щікавий інструмен,про який розповідають друзі Гатам. Гатам має багату історію. Це досить стародавній інструмент. Індійскі музиканти вже давно використовують глиняні сосуды не тільки для побутових цілей. Це один з самих поширених музикальних інструментів, відомий вже більше двох тисяч років. Ці інструменти згадуються в світовій історії вже в восьмому столітті. Унікальність гатама в тому, що він повністю самодостатній. Це означає, що він видає звуки за допомогою тих же матеріалів, з яких виготовлений корпус. Гатам видає неоднорідні звуки. Це залежить від того, як, в якому місці та чим ви наносити удари по ньому. Вдаряти можна пальцями, перснями на пальцях, нігтями, долонями або зап’ястям. Музиканти, граючі на гатамі, можут зробити свій виступ дуже ефектним. По традиції, виконавець на гатамі в кінці виступу кидає інструмент в повітря. Виходить, що гатам разбивається з останніми звуками.

Шкодують товариші,що єдиний український глиняний інструмент,який їм вдалося знайти - виявився звичайний свищик. Але вони добре розуміють, що відтворюючи старовинні керамічні інструменти народів світу, вони весь час експериментують, створюють, інструменти з новим звучанням, формою, з нашим українським колоритом і тим самим створюють наші українські керамічні інструменти і впевненні,що скоро саме на таких інструментах будуть грати музиканти,бо звук таких інструментів просто заворожує.

Для тих хто не встиг подивитися виставку пропонуємо наш фоторепортаж.

Читати 11253 разів