Вже не вперше у приміщенні Меморіального музею ’ ’Хата на Пріорці ’’ проходить виставка авторської ляльки.
На цей раз відвідувачам виставки покажуть старовині ляльки із колекції музею. Це дивний ведмедик і ляльки, які вже засумували за гостями – ляльками та запросили до себе на гостини сучасні авторські ляльки, які створили:
Березенська Алла Микитівна - нині пенсіонерка, та вічно молода душею майстриня, яка не втомлюється творити диво.
Паращук Тетяна Михайлівна - керівник дизайн – студії, та закохану у ляльку учитель - майстер.
Мистецький інститут художнього моделювання і дизайну імені Сальвадора Далі - студенти, які вже вправно створюють свій казковий світ.
Мистецького коледжу художнього моделювання і дизайну – вихованці коледжу, які ще тільки навчаються створювати казку.
Дуже зворушливо,що у невеличкій хатині на Пріорці, яку колись вподобав великий Тарас Григорович Шевченко і провів в ній два тижні свого останнього візиту на Україну розмістилася казкова країна ляльок, яку представили декілька поколінь майстринь.
Найстарша з майстринь – Алла Микитівна розповідає, що народилася у страшному 1937 році, потім у 1941році почалася війна і ляльок у своєму дитинстві вона майже не пам’ятає. Окрім одного випадку.
Це сталося у 1943 році, під час визволення Києва вона, разом із своєю бабусею та чотирма дітьми сиділи у сусідському льосі, ховаючись від бомбардування. Було дуже страшно, холодно, хотілося їсти і пити. Діти нищечком сиділи. Бабуня дрімала. Алла Микитівна була найстарша серед дітей. Вона розуміла,що треба якось втішити менших діточок, то й вирішила діяти.
Коли ховалися від бомбардування, хапали що тільки встигли із собою у льох. А бабуня під час наступу Радянських військ передбачливо надягла на себе всі спідниці водночас. Їх у неї було аж вісім. І це дув цілий скарб. В них вона і сховалася з дітьми у льосі. То коли бабуня задрімала, а діти зморилися від нестерпного денного сидіння у тісно льосі, ще тоді маленька Алла Микитівна обережно ножичком вирізала маленькі клаптики тканини із п’яти суконь, що були на бабуні. Висотала з них нитки. Перев’язала тканину і зробила з неї п’ять ляльок. Яка то була втіха, яке то було щастя. З цими ляльками діти забули про голод, холод і бомбардування.
Це були перші ляльки які створила Алла Микитівна – незграбні, убогі але найдорожчі у її житті. А як вона, навколішках, вимолювала бабусине вибачення, та латала спідниці… і згадувати страшно. І було їй тоді лише шість років.
Потім навчання у школі, складне повоєнне життя, сім’я діти, онуки і якось було не до ляльок .А ж раптом, у 2004 році, страшний недуг прикував Аллу Микитівну надовго до ліжка. І тут хвора, знесилена жінка згадала про ті воєнні часи, ті перші ляльки, які порятували її і чотирьох подружок від Аду війни і вирішила зробити ляльку. З цього і почалось її фізичне відродження і повернення до життя.
Зараз у майстрині у колекції 80 ляльок. Техніка виготовлення проста. Каркас із дроту, синтапон , як наповнювач, а далі різні тканини, з яких і створюється лялька. Очі, ніс, губи вишиті нитками. Майстриня ніде ніколи не вчилася створювати ляльки.
У Паращук Тетяни Михайлівни зовсім інша історія. Вона народилася у радянські часи. Закінчила школу, потім навчання у інституті та отримання фаху вчителя математики. Ляльок , у її житті було достатньо. Але як ті ляльки вабили та кликали… що пані Тетяна отримала ще другу дизайнерську освіту і перетворила своє життя у суцільну казку. Зараз вона викладає у Мистецькому інституті художнього моделювання і дизайну імені Сальвадора Далі та у Мистецькому коледжі художнього моделювання і дизайну у Києві. Працює з дітьми у гуртках, демонструє майстер – класи по виготовленню української ляльки. Володіє різними техніками виготовлення, бере участь у виставках та конкурсах.
Так у липні 2012 року вона виборола 1 місце у 1У Міжнародному конкурсі ’’Без границ’’ у номінації ’ ’Крик души ’’ за виготовлення авторської ляльки.
Зараз вона ділиться своїм досвідом із студентами, займається з ними у гуртках, привчає працювати та передає секрети майстерності.
На виставці ’’В гостях у Тарасовій хаті ’’, поруч з роботами майстрині роботи її учнів: студентів Мистецького інституту художнього моделювання і дизайну імені Сальвадора Далі – Мартиненко Яни і Монайло Влади, Шукало Катерина; вихованців Мистецького коледжу художнього моделювання і дизайну - Шкларенко Даші, Мусяченко Марії, Городецької Ольги, Коротун Юлія. І вона впевнена,що кожна із дівчаток, створить свою, казкову історію.
Ось ми і нарахували чотири покоління, майстрів, які закохані у ляльку. А всі ті, хто потрапляє на виставку можуть ознайомитись з ляльками із колекції музею. Це старовині ляльки, які збирали працівники музею, аби передати нащадкам той дивовижний світ української ляльки.
На відкритті виставки 4 жовтня 2012 р. людно, адже казку люблять усі. Тут і діти , які знімають на мобільний телефон ляльок, які сподобались, і майстри, і всі хто полюбляє чарівний світ дитинства і казки.
Так на виставці побували сучасні українські письменниці Міла Іванцова - філолог, письменник, журналіст, перекладач із Києва та Мирося Замойська ( яка друкує свої твори під псевдонім Дара Корній ) із Львова. Скаржаться на брак часу, адже кожна поспішає на презентацію своєї нової книжки, яка зараз проходить у Києві, у рамках Міжнародного фестивалю ’’ Книжковий Арсенал ’’. Пояснюють, що аж ніяк не могли відмовити собі в бажанні побувати на виставці, помилуватися авторською лялькою та висловити своє захоплення майстринями. Дуже тішаться, що мистецтво авторської ляльки відроджується в Україні, що і демонструє вистава ’’В гостях у Тарасовій хаті ’’.
Виставка буде діяти до 4 листопада 2012р. Поспішайте відвідати. А для тих хто не зможе відвідати виставку пропонуємо наш фоторепортаж.