| 
Неділя, 19 серпня 2012

Перша Київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва Arsenale – 2012. Частина 4.

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Літо  2012 року  в Україні розпочалось з презентації Першої Київської  міжнародної бієнале сучасного мистецтва Arsenale – 2012. Цей грандіозний проект проходив з 24 травня по 31 червня  у Києві. Він складався із основної композиції, яка розмістилася в приміщенні «Мистецького Арсеналу», та спеціальних проектів, котрі розміщалися на 35 інших площадках країни.

Розпочалася бієнале, як і все, що у нас розпочинається … Перші глядачі побачили, що деякі проекти, ще не представлені в повному обсязі, деякі композиції ще тільки монтуються, а другий поверх «Мистецького Арсеналу», який вперше відкрився для глядачів  і на якому розміщався спільний  українсько - польський проект, «Подвійна гра», так і не відремонтований. Це наші реалії.

Але, якщо зважити, що цей величезний за розмірами та розмахом проект готувався лише 10 місяців, як стверджують його організатори, то ці недоробки просто маленькі дрібниці. Крім того  бієнале  і влаштовують саме один раз на два роки, бо підготовка до такої події потребує багато часу. Крім того, це перша українська бієнале  - такої події в Україні ще не було, тобто і досвіду проведення, звичайно  немає.

 

«Найкращі часі. Найгірші часи. Відродження та апокаліпсис в сучасному мистецтві»  - це тема першого українського бієнале, який розмістився напроти Києво-Печерської лаври, в стінах побудованого на початку Х1Х століття  приміщенні, яке до 2003р. служило та використовувалось для воєнних потреб. Тепер тут знаходиться виключно мистецька зброя. Саме своїми  художніми творами художники та майстри намагаються боротися з усіма викликами сьогодення. Обрана тема, дозволяє, з легкістю, підібрати твори, які підійдуть, чудово  «впишеться» в рамки проведеного бієнале. Показово, що велика кількість художників представники Китаю, Кореї, Індії. За що, або проти кого борються художники, що саме вони хочуть донести до нас, глядачів.

Життя складне і кожен день з»являються нові виклики – голод, екологічні катастрофи,  війни, несправедливість, кліматичні потепління, тощо. І ,звичайно, художники на це реагують  кожен по – своєму. Спогади про минуле, аналіз помилок, роздуми над майбутнім, аналіз  і реакція на  події, що відбуваються, і при цьому боротьба тільки мистецтвом – це дуже тонка робота – грань. Але дійсне мистецтво повинно бути понад політикою, і просто розставляти потрібні «людські акценти», створювати мистецтво « з людським обличчям».

На величезній площі  виставки представлено 250 робіт  100 художників. Все роздивитися і осмислити навіть за цілий день – не реально але навіть на перший погляд зрозуміло, що «апокаліпсис» , це платформа, на якій повинна зародитися нова « історія», нове мистецтво і яким воно буде дуже важко уявити. Ми живемо водночас і у «найгірші» і у «найкращі» часи, тільки треба добре відчувати, що часи змінюються, і якими вони були для  нас можна буде сказати тільки коли вони зміняться. Треба уявляти,що саме у «кращі часи», зароджуються підвалини «найгірших часів».

В цілому проект настільки масштабний та неоднозначний, що може визивати різні емоції. Єдине, що можна достеменно сказати, що Україна, нарешті, за 20 років своєї незалежності, зробила дуже впевнений крок вперед і гучно заявила про себе, як країну яка здатна створити, точніше створює  один із великих  центрів сучасного мистецтва.

 

Для тих хто не відвідав виставку, пропонуємо наш фоторепортаж. Фотографії робіт   українсько – польського проекту  «Подвійна гра».

 

Читати 2651 разів